Герой фотовиставки «Шлях відновлення» у рамках проєкту «Воля рухатися вперед» Юрій Данилишин – ветеран, військовий 103-ї окремої бригади територіальної оборони та засновник творчої майстерні «Зірка з неба». У війську мав позивний «Батяр». Його історія – про фронт, важку травму, повернення до справи життя і гончарство, яке стало частиною його відновлення та підтримки інших військових.

До війни Юрій пройшов шлях від журналістики до гончарства. Після навчання в університеті відкрив власну творчу майстерню з роботи з глиною. Саме там багато львів’ян і гостей міста вперше спробували працювати з глиною та створили свої перші керамічні вироби. Юрій уже 17 років працює з глиною, навчався в Академії мистецтв, розвивав власну справу і заснував майстерню «Зірка з неба», де створює кераміку та проводить майстер-класи.

Юрій став на захист України у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Службу розпочав у піхотному підрозділі, а за рік перевівся у мінометну батарею. Його військовий шлях проходив у Донецькій, Луганській, Харківській, Київській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. На Запорізькому напрямку він зазнав важкої травми, після якої був демобілізований і повернувся до цивільного життя.

Повернення до гончарного кола стало для Юрія частиною відновлення. Через травму руки йому довелося знову звикати до роботи з глиною, рухів і навантаження. Спершу здавалося, що через біль нічого не вийде, але руки пам’ятали процес, і поступово глина знову почала слухатися.

Частиною відновлення Юрія стала реабілітація у львівському центрі NextStep Ukraine (створений БФ Revived Soldiers Ukraine). Там він отримав фахові поради щодо роботи з тілом, відновлення після травми та того, як підтримувати себе в тонусі після завершення реабілітації. Згодом Юрій повернувся до NextStep Ukraine вже в іншій ролі – провів майстер-клас із гончарства для інших ветеранів і ділився тим, що добре знає сам: роботою з глиною, увагою до руху і відчуттям, що власними руками знову можна створювати щось тепле й особисте.

З власного досвіду Юрій знає, як важливо після травми виходити за межі госпітальної рутини. Колись для нього багато значили прості речі – поїхати з реабілітологом у кафе, у кіно, побути в просторі поза лікарнею. Тепер він сам створює такі моменти для інших військових через гончарство.

Для Юрія гончарство – це не тільки ремесло. Глина проходить довгий шлях, перш ніж потрапити до рук майстра, а потім поступово набуває форми, тепла і сенсу. У роботі з нею є тиша, увага до руху і простір, у якому народжується спокій.

«Війна – це завжди про руйнацію. А гончарство чи скульптура – це про створення», – говорить Юрій.

Його шлях відновлення – це про людину, яка після фронту і травми повертається до того, що вміє й любить, і ділиться цим з іншими. У глині, у русі рук, у майстер-класах для побратимів є його воля створювати далі – спокійно, уважно і з вірою в те, що після руйнації може народжуватися нове.