Володимир Дзюбинський – ветеран 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади (95 ОДШБр).
“Моя воля рухатись вперед — це підтримка близьких і бути прикладом для сина, доводячи, що віра в себе сильніша за будь-які обставини”
Від фронту до паралімпійського веслування: історія Володимира Дзюбинського
Герой фотовиставки «Шлях відновлення» у рамках проєкту «Воля рухатися вперед» Володимир Дзюбинський – ветеран 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади (95 ОДШБр). У війську мав позивний «Корд». Його історія – про фронт, важке поранення, складне відновлення і повернення до академічного веслування, яке допомагає знову відчувати рух, ставити цілі й знаходити волю рухатися вперед.
Володимир займається академічним веслуванням із 13 років. Це спорт сили, ритму й характеру. Перші змагання не принесли перемоги, але він не зупинився: продовжив тренуватися, став чемпіоном області, призером чемпіонату України, здобував нагороди на європейському рівні та виступав на світовій першості. Веслування навчило його витримці, дисципліні та вмінню тримати дистанцію до кінця.
Після початку повномасштабної війни Володимир став на захист України та служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. У 2023 році він отримав перше поранення, після лікування повернувся на фронт, а у квітні того ж року зазнав важкого поранення, внаслідок якого втратив ногу. Попереду були лікування, протезування і поступове повернення до самостійності.
Частиною цього повернення стала підтримка БФ Revived Soldiers Ukraine. У 2024 році Володимир отримав протез від фонду і, за його словами, разом із ним – шанс жити повноцінно. Для нього ця підтримка стала частиною повернення до руху, самостійності та нових цілей.
Після відновлення у США Володимир повернувся до спорту вже як паравеслувальник. Перший протез він отримав наприкінці 2023 року, а вже на початку 2024-го приїхав на перший тренувальний збір у Сянках на Львівщині, де для нього й почалося паравеслування. Тоді він фактично лише навчився ходити, але майже одразу поїхав на збори. На наступний збір до Туреччини Володимир вирушив на милицях, а повернувся вже без них.
Першим кроком назад у спорт він називає підтримку дружини, яка мотивувала його і переконувала, що він усе зможе. Згодом Володимир відібрався до паралімпійської збірної України та продовжив спортивний шлях у новій для себе дисципліні. Нині він готується до чемпіонату світу, який має відбутися в Нідерландах, а попереду – подальший відбір і підготовка до Паралімпійських ігор.
Для Володимира веслування знову стало простором сили, ритму та цілей. Його шлях відновлення – це про повернення до справи, яка вимагає витримки, дисципліни й віри в те, що попереду завжди є нова дистанція.