Шлях до вершини: історія Олександра Чумака

Герой фотовиставки «Шлях відновлення» у рамках проєкту «Воля рухатися вперед» Олександр Чумак – ветеран, боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, психолог, який працював із дітьми з аутизмом, і завзятий мандрівник. Його історія – про фронт, важке поранення, складне лікування і рух, який після всього пережитого знову стає частиною життя та волі рухатися вперед. Олександр любить відкривати для себе нові маршрути й виклики – від гір та океану до скелелазіння, яке стало ще одним способом спробувати себе у чомусь новому.

Олександр став на захист України ще у 2014 році. За роки війни він пройшов шлях воїна, для якого витримка, відповідальність і побратимство стали частиною повсякденного життя. Під час одного з бойових виїздів він зазнав важкого поранення. Одну ногу ампутували вище коліна, а за другу лікарі довго боролися через інфекцію.

Важливою опорою для Олександра став БФ Revived Soldiers Ukraine, який створив реабілітаційні центри NextStep Ukraine та підтримав його лікування і протезування у США. У Філадельфії лікарі працювали з інфекцією, яка ускладнювала стан травмованої ноги. Після завершення лікування Олександр вирушив до центру протезування Prosthetic & Orthotic Associates в Орландо, де отримав високий біонічний протез однієї ноги та два ортези на іншу. У серпні 2024 року він повернувся додому, вже маючи змогу самостійно стояти та ходити.

У 2025 році інфекція повернулася, і за підтримки БФ Revived Soldiers Ukraine Олександр прибув до США на наступний етап лікування. Лікарі ухвалили непросте, але необхідне рішення – ампутувати другу ногу нижче коліна, щоб зберегти його життя і дати шанс на відновлення без постійного болю. Після цього в Орландо Олександр пройшов протезування обох ніг: уперше став на нові протези й зробив перші впевнені кроки. Це стало кроком до більшої самостійності, рівноваги й довіри до власного тіла.

Це стало кроком до більшої самостійності, рівноваги та довіри до власного тіла. А разом із цим у життя Олександра природно повернулося те, що завжди було частиною його характеру, – мандри, нові маршрути та бажання випробовувати себе. Ще до втрати ніг він здолав марафонську дистанцію – 42 км 195 м. А вже з протезами виходив на дистанцію 5 км, мандрував Аляскою, ходив горами Колорадо, перетинав Атлантику під вітрилами, побувавши на Канарських островах, і час від часу мандрує Карпатами.

Скелелазіння стало для Олександра ще одним досвідом – про зосередженість, баланс, витримку і довіру до себе. Тут важливо не швидко дістатися вершини, а знайти власний темп, опору і сили підніматися далі.

Історія Олександра – про воїна, який після фронту, важкого поранення, лікування та протезування не втратив потреби відкривати нове. У кожному маршруті й виклику він перевіряє власні сили, відчуває тіло і продовжує рухатися вперед.